Реформаторські зміни в системі освіти України PDF Друк e-mail
Рубрики газети - Критичний погляд

Країна поступово рухається вперед: створюються нові закони, які дають змогу людству відчути зміни у сучасному світі та можливість жити за європейськими стандартами. Одна із таких кардинальних змін стосується сфери освіти. Закон «Про вищу освіту» (від 01.07.14) став першим реформаторським законом, який Верховна Рада прийняла після Євромайдану – повідомила Інна Совсун (перший заступник Міністра освіти і науки України).

Ухвалений закон мав на меті:

- наблизити вищу освіту в Україні до європейських стандартів і підвищити конкурентність ВНЗ та науки;

- підвищити затребуваність здобутих знань і набутих навичок з боку роботодавців;

- створити можливості для наукових досліджень у рамках ВНЗ;

- значно розширити автономію вищих навчальних закладів України;

- сформувати чіткі правила вступу до ВНЗ із чітким визначенням ролі зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Реформування вищої освіти, як і інших сфер, викликало у суспільстві багато суперечок. Деякі з них маємо повідомити і прокоментувати.

Безперечно, новий Закон «Про вищу освіту» має безліч дискусійних питань, насамперед, це стосується автономії вищого навчального закладу. У законі читаємо: «автономія вищого навчального закладу - самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом».

Таким чином, основна роль Міністерства при цьому цілковито урізається. Це говорить нам про те, що ВНЗ, а не Міністерство освіти повинно вирішувати як навчати та чому навчати. Точніше сказати, вищий заклад формує власні освітні програми, у той час як Міністерство визначає компетенції, якими повинен володіти студент-випускник. Університет, у свою чергу, вирішує як цього досягти.

Певна річ, що автономія ВНЗ – це вагомий позитивний момент. По-перше, університет не чекатиме різноманітних вказівок від Міністерства, а сам вирішуватиме питання стосовно навчання студентів. По-друге, саме навчальні заклади тепер присуджуватимуть вчені ступені.

Однак, автономія має й негативний бік. Виявляється, що значна частина вищих навчальних закладів не готова до самостійності. Можливо, навчальні заклади звикли до певних вказівок з боку Міністерства освіти, тому їм важко перейти на більш відповідальний рівень.

Крім академічної, навчальний заклад має фінансову автономію. Це дає змогу закладу отримати можливість відкривати рахунки у державних банках, а, отже, більше свободи у використанні зароблених коштів на розвиток закладу.

Отже, самостійність ВНЗ, з одного боку – більше прав на незалежність, з іншого – відповідальність.

Разом з тим, новий закон передбачає скасування обов’язкових предметів, які раніше Міністерство вказувало вчити всім. Звичайно, студентство із цим погодиться, хоча б тому, що ці дисципліни не мають ніякого відношення до їхньої майбутньої професії. Припустимо, навіщо вчити те, що непотрібно для тієї чи іншої спеціальності. Утім, викладачі, професори категорично проти таких дій. Вони за стандартизацію предметів, аргументуючи це тим, що в цілому втратиться якість навчання.

Так само скорочується кількість годин навчального навантаження. Якщо раніше було 900, то зараз 600 годин на рік. При цьому штат викладачів не змінюється. Міністр освіти і науки України – Сергій Квіт – математично пояснив, що навантаження викладачам знижується на 30%, тоді як студентам – на 17%.

Звісно, тут є свої переваги, як для викладачів, так і для студентів. Це задовільна норма, тому що дає час викладачу вибудувати траєкторію для індивідуального спілкування зі студентами, зокрема для того, щоб студент навчався відповідно до своїх здібностей. Щодо викладацького складу, то скорочення годин дасть викладачам більше часу на науково-дослідну роботу, а також зменшить кількість «штучних» дисциплін, які запроваджувалися для «накопичення годин». Але у зв’язку зі зменшенням кількості навчального часу постає багато проблем. Викладачам, у першу чергу, потрібно або скорочувати інформативний матеріал лекції, або «викинути» деякі теми взагалі та дати студентам для самостійного опрацювання. Студентам також нелегко, особливо тим, які навчаються не перший рік, адже вони звикли до «старої» системи освіти. Якщо раніше матеріал, який виносився на іспит чи залік можна було розглянути на лекціях, практико-семінарських заняттях, то зараз вони самі в індивідуальній формі повинні вивчити певну тему.

Одне з найважливіших питань для обговорення має і стипендія. Як відомо, з вересня місяця поточного року було підвищено стипендію на 95 грн. для ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, тобто мінімальна була 730, то зараз 825 гривень. До кінця цього року уряд «вирівняє» стипендії студентам. Водночас, незалежно від університету, факультету чи курсу студенти-бюджетники отримуватимуть 825 грн. З одного боку – це правильно, але більшість не погодяться із таким твердженням. Адже для студентів, котрі навчаються не перший рік така система не звична. Простіше було б зробити це для цьогорічних першокурсників і впровадити на наступні навчальні роки. Вірно це чи ні, вирішувати вам.

Таким чином, новий Закон України «Про вищу освіту» свідчить про те, що освітня система в країні починає повністю змінювати свій традиційно-радянський на новий європейський вектор розвитку. Безперечно, для цього потрібно багато працювати, адже великі кардинальні зміни потребують часу.

Останнє оновлення на Вівторок, 15 грудня 2015, 18:56
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити