«Поза рамками»
Місію культури визначали у Львові PDF Друк e-mail
Рубрики газети - «Поза рамками»

 

Вересень 2015

Цьогорічний Конгрес Культури Східного Партнерства, вже третій, вперше проводився в Україні. Два попередніх проходили в польському місті Люблін у 2011 та 2013 роках. Цього року для проведення обрали культурну столицю України – Львів. Така подія викликала чималий інтерес як у представників культурної інтелігенції, так і в політиків.

Гасло конгресу «Місія культури в часи криз». Ми всі дружньо згадуємо про скрутні часи сьогодення. Але ж маємо на увазі кризу культурну! Адже, в погоні за технічним прогресом, ми забуваємо, що можна отримувати насолоду естетичну, а не тільки задовольнятись новими девайсами.

З 3 по 6 вересня у стінах Львівського Національного Університету імені Івана Франка з ранку і до вечора проводились лекції на п’яти потоках:

·Криза європейських цінностей.

·Культурна політика та економіка культури.

·Комунікації культури.

·Страх у культурі / Культура страху.

·Мистецтво як провокатор змін.

Очі просто розбігалися! Було багато цікавих лекцій і хотілося потрапити на все, що, на жаль, було неможливо. Більшість доповідачів приїхали спеціально на конгрес з-за кордону (Польщі, Франції, Бельгії, Німеччини, Ізраїлю, Росії, Молдови, Македонії, Грузії, Великобританії, Литви та Чехії), тому за бажанням можна було взяти приймач і навушники, залишивши в заставу паспорт або водійські права. В кінці кожної аудиторії сидів перекладач і транслював переклад в навушники.

Лекції проходили у формі дискусій, круглих столів та майстерень. Кожен слухач міг поставити запитання доповідачам. Багато тем викликали стільки питань і породжували такі бурхливі обговорення, що лекції навіть не вміщалися в часові рамки!

Найбільший ажіотаж викликала промова Міхеіла Саакашвілі. Вона ж і була найочікуванішою. Варто зауважити, що розповідав про свої плани і ділився досвідом він українською мовою. Колишній президент Грузії зазначив, що в Україні є багато цінностей, які можна використовувати на благо культури.

«Культура – це сила, спроможна принести розуміння в тих сферах, в яких політикам не вистачає інструментів».

Саакашвілі сказав, що не варто боятися різноманіття культури. Також, що потрібно прийняти унікальність своєї культури та історії й у розвитку відштовхуватися вже від цього. Коли говорив про Одесу, сказав, що хотів би вже через 2-3 роки бачити її такою, як Львів. А наостанок він порадив усім нам завжди бути поза мейнстрімом.

На конгресі було розглянуто багато цікавих та актуальних тем, що стосуються як мистецтва, так і політики. Одні лекції пояснили нам ситуацію і дали уявлення про подальшу стратегію розвитку культури, інші – викликали ще більше запитань.

Наслідком конференції став висновок: культурі в Україні бути!

Людмила ПОСТОЛ

 

 


 

 

Останнє оновлення на Четвер, 15 жовтня 2015, 17:27
 
Альона Давиденко: «Працюючи, я відпочиваю». Вишукані сумки ручної роботи PDF Друк e-mail
Рубрики газети - «Поза рамками»

Ні для кого не секрет, що на технологічному факультеті навчаються справжні майстри рукоділля. Хоча пошиття сумок і не входить до програми спеціальності, яку опановує Альона Давиденко, студентка 43 групи, але дівчина вважає, що саме вступ до нашого ВУЗу і був головним поштовхом до її творчого розвитку.
Весела і енергійна Альона встигає гарно вчитися, шити багато одягу, фотографувати, але найбільш незвичне її хобі – виготовлення власноруч вишуканих сумок, завдяки яким вона частенько змушує захоплено дивуватися знайомих. Хто знає, можливо колись саме її ім’я буде стояти поруч з такими світовими брендами, як Louis Vuitton чи Prado.


- Як часто ти шиєш сумки?
- Я шию дуже багато. Можна сказати, постійно. Мені дуже подобається цей процес, бо, працюючи, я відпочиваю.
- Скільки виробів вже в тебе є?
- Так відразу і не згадаю. Була колекція пляжних сумок. Зараз більше працюю зі шкірою.
- Як виглядала твоя перша сумка?
- Червона, шкіряна, з аплікацією у вигляді білих квітів. Малюнок вигадала сама.
- Ти шила її, щоб зекономити гроші?
- Ні. Просто з’явилася ідея, і я вирішила втілити її у життя. Мені було цікаво спробувати працювати з іншими, незвичними для мене тканинами. Раніше я шила тільки одяг, а потім захотілося спробувати себе у чомусь більш креативному.
- Як реагують знайомі, коли ти у черговий раз з’являєшся з новою сумкою?
- Спочатку всі дуже дивувалися, але тепер звикли. Звичайно, захоплено розглядують. Ті, хто зовсім не пов’язані із шиттям, не вірять, що таке можливо.

- Що тебе надихає? Звідки береш ідеї?
- Зазвичай, натхнення приходить раптово. Часто ідеї з’являються у дорозі, коли довгий час доводиться їхати. У моїх роботах переважають природні мотиви: квіти, дерева, пейзажі. Я уявляю собі певні картини, а вже потім намагаюсь їх найбільш детально відобразити у виробі. Вони або ускладнюються певними елементами, або спрощуються до нанесення елементарних ліній, щоб просто був зрозумілий сюжет.
- Чи є у тебе улюблений виріб?
- Не так давно я пошила білу шкіряну сумку з вишитими на ній чорними нотами. ЇЇ я робила для сестри, яка раніше закінчила музичну школу.
- Що більше за все приваблює тебе у пошитті сумок?
- Цікавіше за все - робити зовнішню сторону виробу. Кожна сумка по-своєму унікальна. Я використовую різні види обробки, такі як вишивка чи аплікація. Це - найбільш відповідальний етап роботи.
- А труднощі часто виникають?
- Перш за все, не вистачає фурнітури. Її або немає, де купити, або вона дуже дорога. Найважче вистрочити малюнок. Від цього цілком залежить результат.
- Ти шиєш собі чи на продаж?
- Спочатку шила лише для себе, інколи дарувала. А зараз, коли отримала більше досвіду, беру замовлення.
- Яка у середньому ціна сумки?
- Приблизно 280-300 грн., якщо всі матеріали і фурнітуру купую я. Якщо свої – буде дешевше.
- Як ти думаєш, у чому секрет твого успіху?
- По-перше, в охайності. На це люди в першу чергу звертають увагу. Зовнішній вигляд виробу повинен бути привабливим. По-друге, у наполегливості. Така робота займає не одну годину часу. І, по-третє, в оригінальності. Завжди потрібно вигадувати нові ідеї, щоб сумки відрізнялися від тих, які нам пропонує ринок.
- Ти б хотіла пов’язати майбутню професію з власним хобі?
- Звичайно! Чим більше я виготовляю сумок, тим більше розумію, що це моє. Працюючи я знаходжу себе.
- Чи є у тебе ще якісь захоплення?
- Крім сумок, я багато шию одягу для себе і знайомих. Цікавлюся фотографією. Це приносить мені багато задоволення.
- Чи можна сказати, що фотографія – твоє друге хобі?
- Так. Я дуже люблю фотографувати. Інколи, так само як і для сумок, приходить натхнення і в уяві з’являється сюжет певної картинки. Я намагаюся якомога детальніше відтворити його. Деколи на це доводиться витрачати багато коштів та часу. Але, зазвичай, результат себе виправдовує. Бо то є найбільша насолода, коли виходять креативні фото!
- Як впливає навчання на технологічному факультеті на розвиток твого хобі?
- Я дуже рада, що вступила сюди. Тут я зрозуміла, чим хочу займатися у майбутньому, який вид роботи мені цікавий. У нас дуже насичене життя на факультеті. Наприклад, разом з куратором ми створили колекцію, з якою їздили до Києва. Розробляли колекцію ретро-суконь та представляли її у нашому університеті. Окрім цього, на нашому факультеті постійно діють творчі лабораторіі, відвідавши які, я відкрила для себе багато видів творчості.

Тетяна Лашук